Дернова покрівля

Дернова покрівля є  одниою із самих прадавніх. Друге народження ця незвичайна покрівля одержала в XIX столітті, коли на всесвітній виставці в Парижу німецький архітектор Карл Рабитц здивував публіку, представивши будинок із зеленими насадженнями замість традиційної покрівлі. З тих пор в архітектурі з’явилося поняття «живий дах».
«Живий дах» дозволяє висаджувати всілякого виду рослини, з горизонтальною кореневою системою.

У наші дні цей колишній примитивнейший спосіб пристрою даху перетворився у високу технологію, приобретя популярність в усьому світі. А в ряді європейських держав прийняті закони девелоперів, що зобов’язують, застосовувати дернові покрівлі на знову споруджуваних будинках.

Дерев’яна дранка
Переваги дерева, натурального й розповсюдженого будівельного матеріалу, підтверджені багатовіковою історією його використання. Деревина ялини, дуба, модрини, бука, червоного кедра повсюдно використовувалася для виготовлення покрівель. У різних народів цей матеріал мав свою назву -дранка, ґонт, шинглас, шиндель, свою технологію виготовлення й укладання.

Зовні тендітна, дерев’яна покрівля насправді дбайливо охороняє будинок від дощу, вітру, жари й холоду, завдяки тому, що її принцип запозичений у самої природи, а саме в шишках хвойних дерев. Дерев’яне покрівельне покриття під час дощу дуже щільно замикається перешкоджаючи влученню вологи в усередину, а в суху погоду навпаки, висихаючи створюються умови для провітрювання всієї конструкції й випару вологи з її поверхні. Такого ефекту «живої» покрівлі неможливо добитися при використанні якого-небудь іншого покрівельного матеріалу.

Дотепер матеріал проводиться фактично вручну й залежно від форми й способу виготовлення ділиться на колотий, пиленый, мозаїчний. Найбільше поширення в нас і в країнах західної Європи. Одержав покрівельний матеріал виготовлений із сибірської модрини. Завдяки унікальним особливостям цього дерева й майстерності укладання, покрівельний матеріал виготовлений із цієї породи, прекрасно виконує свої функції більш 100 років.